Як поЄтеса поЄму писала

[it-is-ukraine]

Раз жила одна дівчина,
Проста-проста, яких немало,
Й раз захтіла писать вірші,
Про те, що серце хвилювало.

читати далі

Думаєте, про погоду,
Чи про те, писать що може,
Про природу або школу?
Ні, що ви!? Борони Боже!

Пише вірші про кохання,
Про погане й невзаємне,
Хоч сама іще не знає,
Що є біль, а що приємне.

Навіть ні, то був не вірш,
То була ціла поЄма,
Строф приблизно на чотири,
Та то вже її проблема.

Значить там сюжет такий от,
Покохали дівка хлопа.
Покохала й не сказала,
Тому той ніц не второпа.

Та образилась страшенно:
"Я же так тебе кохаю!
Що не бачиш, гад такий от,
Як я плачу і страждаю!?

Я ж тобі "вконтакті" статус,
Нещодавно присвятила.
Ах ти ж падло! Ах, нікчема!"
Так взяла і розлюбила.

Дуже там сюжет трагічний,
І життєвий прям до жаху!
От і другу вже поЄму,
Строчить дівчина без страху.

Там все є ще більш трагічно!
Там все є ще більш життєво!
Ще й поставила три крапки,
Щоб було ще більш чуттєво.

Значить, там сюжет такий от:
Є там хлопець і дівчина,
(Тут традиція є давня,
Писать: "гарна, як калина").

Один одного кохають,
Дуже сильно, до безтями,
Та дуже жорстокий автор,
Керував тими життями.

І сказав безжальний лікар:
"Пані, в вас страшка хвороба,
Рак туберкульозу нирки
Та бронхіт печінки лоба.

Лікувати вас не можу,
Не до того, бач мені,
То ж, звиняй, хоч ви і гарні,
Жити вам лише три дні".

І заплакала дівчина,
Що так мало в світі жити,
Та і кинулась до річки,
Щоб з життям тим покінчити.

Хлопець кинувся до неї.
Відмовляти? Ні, ну як так?
Він себе убить не проти,
Залить кров'ю свій піджак.

Він там їй довго казав щось,
Довго з нею він прощався,
А, як пафос закінчився,
Ложкою убить ся взявся.

Як писала ту поЄму,
Свою фішку показала,
Не поставила ті букви,
Що сама іще не знала.

Викинула всі-всі коми,
Крапок ставила по п'ять.
Так вона всім показала,
Що нелегко так писать.

В інтернеті всі писали:
"Аффтар пишеш харашо!
Не сматри на те ашипки,
Проду, продочку, исчо!"

Та вона те вже не чує
(Тут, для рими, вставлю "кригу").
Вже не пише ті поЄми,
А всерйоз взялась за книгу.

Від автора: Цей вірш не був написаний з метою когось образити. Це просто привід посміятися над розповсюдженими штампами та помилками. Якщо помітили помилки, кажіть, проте, якщо мова йде про нерівний ритм, порадьте, як виправити, бо це я і сама бачу, проте не знаю, що з ним робити.