Клод Дебюссі - La fille aux cheveux de lin
Українська версіяВи бачили дівчину з волоссям кольору льону, мій Королю? Вона приносила нам воду вчора. Було в ній щось від неба, щось небесно прекрасне. Ви не помітили цього? Дуже жаль.
Я вперше побачив її, коли вона гуляла по полю край лісу. По-легковажному замріяна, вона не помітила мене одразу, і це, мабуть, на краще. Бачили б Ви, як вона йшла, з якою легкістю та природною грацією. Ця картина ніби вже була написана кимось: її тендітна фігура та світле волосся настільки ідеально вписувались у пейзаж, що мені було важко повірити, що це не сон. Її волосся кольору пшениці... Ні, краще сказати кольору її лляної сорочки. Мені важко дібрати потрібних слів, але я був зачарований. Мені знову захотілося дихати, жити, настільки все було просякнуте сонцем. Я боявся сполохати дівчину, але й сам не помітив, як підійшов до неї настільки близько, що вона помітила мене і обернулася. Її волосся та очі були кольору льону. Певно, небо запозичило колір у її очей, хоча ні, брешу, такої синяви я не бачив навіть на небі. Не думайте, я не закохався, бо не настільки легковажний, щоб закохуватися за красу, але вона таки дійсно була чарівна.
Я не сказав їй, хто ми такі, але навіть до мене, цілковитого незнайомця вона ставилася напрочуд привітно. Саме її доброті ми завдячуємо нашій вчорашній вечері. Сподіваюсь, з нею все буде добре.
Ви не запам’ятали її обличчя, мій Королю? Дуже шкода. Нам варто насолоджуватись красою, поки ще є можливість. Всі ці сонячно-чисті образи зникнуть з війною.
Російський переклад Вы видели девушку с волосами цвета льна, мой Король? Она приносила нам воду вчера. Было в ней что-то от неба, что-то настолько небесно-прекрасное. Вы не заметили этого? Жаль.
Я впервые увидел ее не так давно, когда она гуляла по полю. Она была настолько погружена в мысли, что не сразу заметила меня, и это, наверное, к лучшему. Видели бы Вы, как она шла, с какой легкостью и естественной грацией. Эта картина будто уже была написана кем-то: ее хрупкая фигура и светлые волосы настолько идеально вписывались в пейзаж, что мне было трудно поверить, что это не сон. Ее волосы цвета пшеницы... Нет, скорее цвета ее льняной рубашки. Мне трудно подобрать нужные слова, но я был очарован. Мне снова захотелось жить, настолько все было пропитано солнцем. Я боялся спугнуть ее, но был так увлечен, что и сам не успел осознать, как подошел к ней настолько близко, что она заметила меня и обернулась. Ее волосы и глаза были цвета льна. Вероятно, именно у ее глаз небо взяло свой окрас, хотя нет, вру, такой синевы я не видел даже на небе. Не думайте, я не влюблен, я не настолько легкомысленный, чтобы влюбляться за красоту, но она действительно была очаровательна.
Я не сказал ей, кто мы, но даже ко мне, абсолютно незнакомому человеку, она относилась удивительно тепло. Именно благодаря ее доброте нам вчера было чем ужинать. Надеюсь, с ней все будет хорошо.
Вы не запомнили ее лицо, мой Король? Очень жаль. Нам следует наслаждаться красотой, пока еще есть возможность. Все эти солнечно чистые образы исчезнут с войной.